У цій пісні KADNAY торкається теми втрати, прощання та необхідності відпустити минуле. Ліричний герой закликає відпустити його, залишивши лише як спогад про весну, про щось світле і тепле, що вже не повернеться. Використання метафор проявлення плівки та відсутності сторінок натякає на те, що спогади та минуле вже не можна відновити чи змінити, вони залишаються лише в пам'яті.
Мотив відпускання пронизує всю пісню, показуючи, як з часом жаль і печаль забуваються, а минуле розтане, як і ми самі поринаємо у свої думки та відчуття. "Обмежені далі, так багато печалі" може символізувати внутрішні обмеження, які не дозволяють нам рухатися вперед і які наповнюють нас сумом.
Пісня також торкається теми залежності від власних страхів та доль інших людей, які ми вибираємо, що свідчить про внутрішні боротьби та конфлікти. Згадка про вокзал і подорож символізує постійні зміни в житті, повторюваність деяких моментів і необхідність продовжувати рухатися вперед, незважаючи на втрати.
Заключний образ, де вона випливає з туману, залишає подушку зі сліз та залишає в минулому оману, є метафорою прощання та кінця одного життєвого етапу, залишаючи за собою лише сліди емоцій та нереалізованих надій. Ця пісня - рефлексія про минуле, прощання з ним та спроба знайти мир у собі, відпускаючи біль та жаль.