Пісня "Коли не турбують шляхи невідомі" у виконанні KADNAY відображає глибокі емоційні переживання, пов'язані з відпусканням минулого та прийняттям невизначеності майбутнього. Ліричний герой закликає відпустити його, обіцяючи залишитися лише спогадом про весну, що символізує відновлення та нові починання. Однак, разом із цим, він говорить про біль втрати та складність відпускання.
У другій частині пісні ми бачимо, як ліричний герой стикається з труднощами переживання минулого, яке "розтане", коли він спробує поринути у свої спогади та емоції. Ця частина відображає інтроспекцію та боротьбу із внутрішніми демонами, що є універсальною для багатьох людей. Почуття печалі та ностальгії накладаються на сприйняття світу та особистих відносин.
Третій абзац говорить про свідому залежність від власних страхів та неспроможність зупинити постійний рух вперед, незважаючи на бажання зупинитися та плакати. Ліричний герой зображений на вокзалі, символі початків і кінців, який підкреслює вічний цикл від'їздів та прибуттів у його житті.
Остання строфа розповідає історію зустрічі двох людей, один з яких залишається в минулому іншого, лише як спогад, наповнений болем та роздумами про те, що могло бути. Вона містить образи, які викликають відчуття туги за втраченим та нереалізованим, підсилюючи загальну атмосферу пісні.
Загалом, пісня відображає складність людських емоцій та відносин, підкреслюючи важливість відпускання минулого для руху вперед. Вона говорить про печаль, втрату, спогади та надію на зцілення.