Пісня "Звечора навіть бетон пахне війною" виконавця Океан Ельзи - це ліричний вираз непохитної віри та надії серед руїн війни. Від початку, із зображенням сходу сонця над Азовом та вітру, що дме над дюнами, автор вводить нас у світ, де природна краса та військові дії існують поряд. Холодний пісок, що пахне весною, символізує відродження, незважаючи на "втомлені очі" і "занадто багато причин" для болю та страждання.
У приспіві звучить відданість своїм мріям та вірі, яка не зрадить, незалежно від обставин. "Праведне місто Марії", що "буде до віку стояти", метафорично вказує на незламність духу та віру в краще майбутнє, незважаючи на грозове небо та ворожі атаки, що "гримлять над Азовом".
Опис вечора, коли "навіть бетон пахне війною", підсилює контраст між військовими діями та щоденним життям, яке продовжується, хоч і в умовах війни. Час для роздумів обмежений, але "серце і руки, давно звиклі до бою", символізують незламність та готовність захищати своє.
В останніх рядках пісні знову лунає мотив віри та надії на світло, що повернеться "навіть в найглибші підвали". "Крик нового дня", що "рветься на волю", символізує нестримну жагу до життя та віру в майбутню перемогу, незважаючи на всі випробування. Пісня є гімном стійкості, віри та непереможної волі до життя, які освітлюють найтемніші часи.