У пісні "Звечора навіть бетон пахне війною" гурту Океан Ельзи розповідається про супротив і незламність духу у часи війни, а також про непохитну віру в мирне майбутнє. Від перших рядків твору автори переносять слухача на береги Азова, де навіть холодний пісок віщує прихід весни, символізуючи надію серед руйнувань та втрат. Втомлені очі героя мріють про кращі часи, які настануть після війни, коли вони знову будуть щасливі.
У другому абзаці розгортається зображення війни, де небо над Азовом гримить від ворожих атак, і навіть звичний бетон заповнюється запахом війни. Однак, незважаючи на зовнішні загрози та невизначеність майбутнього, герой пісні зберігає непохитну віру у свою мрію та незламність духу, переконаний, що праведне місто встане з руїн.
Заключні рядки твору відображають образ міцності та непереможності людського духу, що стискає біль, але водночас вірить у повернення світла і свободи. Герої пісні, загорнуті у ніч війни, зберігають себе та свою ідентичність, живлені надією на краще майбутнє, де світанок знову зійде над гордим Азовом, символізуючи новий день і нову надію для всіх, хто вірить у перемогу та мир. Цей твір - не лише про біль війни, але й про нескореність людського духу, віру в перемогу і невмирущість мрій.