Пісня "Сонце зійшло над Азовом" від Океан Ельзи - це потужний вираз оптимізму та непохитної віри у майбутнє, навіть у часи випробувань та війни. Вона починається з опису природного явища, сходу сонця над Азовом, що символізує початок нового дня та надію на краще майбутнє. Вітер, що дме над дюнами, і пісок, що пахне весною, попри холод, створюють атмосферу відродження та нового життя.
Але ця краса природи контрастує з реаліями війни, які висвітлюються в наступних рядках. Війна вносить у життя людей страждання і випробування, але герой пісні не втрачає оптимізму. Він говорить про свою мрію, яка залишається непохитною навіть перед обличчям корабельних гармат і війни. Ця мрія - про відродження, мир і праведність, символізоване "праведним містом Марії", що стоїть як бастіон непорушної віри і надії.
Особливо важливою є ідея, що незважаючи на зовнішні обставини, люди зберігають свою сутність, залишаються вірними собі. Вони "загорнулись у ніч", але їх "вільні уста стисли від болю", що підкреслює незламність духу навіть у найскладніших ситуаціях. Заключні рядки пісні наголошують на неухильній вірі в повернення світла і крик нового дня, що "рветься на волю", що є алегорією на невгасиму надію на мир та відновлення.
В цілому, пісня - це гімн нескореності та надії народу, що стикається з випробуваннями війни, але зберігає віру у мирне та світле майбутнє. Вона закликає не здаватися, попри труднощі, і вірити у світле майбутнє, що нас очікує.