Пісня Павла Зіброва "І прибити підкову до порогу на щастя" глибоко вражає своїм змістом, розкриваючи тему розділення родин та болю від відсутності дома через війну. Автор передає почуття втрати та надії через образи розкиданих по світу родин, які живуть у невизначеності й тривозі за своїх близьких. Згадки про "гуркіт снарядів" та "удари градів" вказують на воєнні дії, що руйнують звичайне життя людей.
У пісні лунає заклик триматися рідним, попри всі негаразди, підкреслюючи важливість збереження зв'язку з родиною та батьківщиною. Слова про "чорно-білі альбоми" символізують спогади, які залишаються з людьми навіть у найважчі часи. Ідея повернення додому, висловлена через бажання "обійняти всіх рідних", стає основним мотивом, що об'єднує мільйони людей.
Звернення до традицій та символів, як-от обійняти черешню, зіграти весілля, молитися до Святого причастя, а також прибити підкову для щастя, відображає глибоку прихильність до родинних звичаїв та культурних традицій. Ці образи викликають відчуття тепла та затишку дому, що є незамінним навіть у далекій чужині.
Заключна частина пісні наголошує на безмежній любові до України, підкреслюючи, що незважаючи на гостинність інших народів, для українців немає кращого місця, ніж вдома. Сильне бажання повернутися додому, до своїх коренів та традицій, є вираженням ідентичності та приналежності до своєї країни. Пісня є гімном всім, хто прагне миру, злагоди та можливості жити в рідній домівці.