Пісня Павла Зіброва "Нам здавалось що добре там де нас ще немає" відображає глибокі емоції та сподівання, що виникають у контексті війни та розлуки з рідною землею. Відчуття болю, розлуки з рідними, та ностальгія за домом пронизують кожен рядок цієї пісні. Ліричний герой висловлює біль серця через вимушене розставання з близькими, викликане воєнними діями, та бажання повернутися додому, незважаючи на усі небезпеки та руйнування.
Особлива увага у пісні приділяється важливості дому та сімейних зв'язків. Фраза "я так хочу додому" стає мантрою, що виражає спільне бажання мільйонів людей знайти своє місце в світі, відчути тепло та любов рідних стін і обіймів. Це підкреслює незламну потребу людини у безпеці, любові та приналежності до місця, де вона відчуває себе потрібною і де її цінують.
Пісня також торкається теми ілюзії про краще життя в іншому місці, в той час як справжнє щастя часто знаходиться дома, серед рідних людей та знайомих краєвидів. Навіть у найважчі часи, ідея дому виступає як символ надії та віри в краще майбутнє. Заклик "обійняти всіх рідних" відображає глибоку потребу в єдності та підтримці один одного, що є особливо актуальним у часи випробувань.
Заключні рядки пісні підсумовують основну думку про непереможну силу любові до рідної землі та незамінність дому, де серце відчуває спокій та гармонію. Павло Зібров через свою творчість нагадує про важливість збереження зв'язків з рідною землею та цінності сімейних традицій, незалежно від обставин. Ця пісня є могутнім нагадуванням про те, що навіть у найскладніші часи, надія та любов до рідного дому можуть давати сили жити далі.