Ця пісня відображає історію невзаємного кохання, де ліричний герой звертається до Наталочки, запитуючи, чому вона не може відповісти йому взаємністю. Він згадує численні чудові весняні вечори, які, на його думку, були безповоротно забрані їхніми невдалими спробами побудувати стосунки. Тепле літо проходить, а з ним і можливість виправити ситуацію, що залишає в серці героя печаль і розчарування.
В пісні також присутні символічні образи зозулі та конвалії, які асоціюються з весною та новими починаннями. Зозуля віщує щастя та долю, а конвалія, що цвіте, символізує красу і надію. Незважаючи на втрату та розчарування, герой пісні залишається оптимістом, сподіваючись, що з приходом нової весни він знову зустріне Наталочку у гаю, де цвіте конвалія, і в їхніх серцях знову з'явиться надія на щастя. Це розповідь про непохитну віру в майбутнє і вічну красу природи, що відновлює душу після будь-яких випробувань.