Ця пісня є сильним виявом патріотизму та непохитної волі українського народу перед обличчям випробувань і загроз. Вона починається з опису ворожих сил як руйнівної потуги, яка намагається розтягнути своє темне вплив над країною, сприйнятою через метафору чорних крил, що розповзаються над дахами. Проте, з цього опису темряви і руйнації народжується образ нескореності та відновлення. Україна, незважаючи на зруйноване, встає з попелу, виявляючи непереможну силу духу своїх громадян.
Приспів пісні звучить як маніфест єдності та непереможності, підкреслюючи глибоку приналежність виконавців до України. Гордість за свою країну і впевненість у її майбутньому звучать через кожен рядок, нагадуючи слухачу про незламність національного духу. Фрази про серце велике і долю єдину слугують не тільки підтвердженням глибокої любові до рідної землі, але й непохитної віри в її світле майбутнє.
В останніх строфах пісні звучить оптимістичний погляд на майбутнє, де Україна відновлюється, зцілюється від ран, і де нащадки українців будуть свідками процвітання своєї країни. Згадки про Маріуполь і Харків, що постануть з попелу, символізують непереможність духу та відданість кожного українця своєму місту та своїй країні. Пісня закінчується обіцянкою помсти за кожне знищене село та місто, підкреслюючи рішучість і спроможність українців захистити свою землю і відстояти свою свободу. Таким чином, "Руйнівна ворожа сила" стає не просто піснею, а гімном непохитної віри в майбутнє, де Україна переможе і збереже свою свободу і незалежність.