Пісня "Ми з України" у виконанні Олі Полякової — це потужний гімн стійкості, мужності та незламності українського народу у відповідь на випробування, що їх принесла війна. Від самого початку, де йдеться про ворожу силу, що налетіла "хижим птахом", творець використовує образи, що відображають агресію та руйнування, але разом з тим акцентує на непохитному дусі та здатності країни підійматися з руїн.
Далі текст пісні розвиває ідею непереможності українців, їхньої єдності та взаємопідтримки. "Ми один за одного без слів / На своїй ми стоїмо землі…" — ці рядки підкреслюють взаємну солідарність та готовність захищати свою землю. Слова про те, що серце українців "велике, справжнє навіки", нагадують про глибокі моральні цінності та непохитну віру в краще майбутнє.
У третьому куплеті підкреслюється міць та нездоланність духу українського народу, який черпає силу зі своєї історії та природи, зокрема через символіку козацької міці та гарту. Заклик до єдності та наголос на тому, що "Україна нездоланна", є центральною темою пісні.
В останній частині пісні з'являється образ надії та віри в майбутнє, де українські міста, зокрема Маріуполь та Харків, "з попелу постануть". Ці рядки символізують непереможність духу українців, їхню рішучість відстояти та відбудувати свою країну, а також віру в те, що майбутні покоління українців зможуть жити у мирі та спокої. Пісня закінчується на позитивній ноті, передаючи послання надії, мужності та нескореності.