Пісня Злати Огнєвіч "Ти сказав би розлюби я сказала би ніколи" занурює слухача в глибоко особисту історію про біль втрати, нездатність забути кохану людину та нескінченну вірність їй навіть після розлуки. Лірична героїня зізнається у своїй безмежній любові та прихильності, підкреслюючи, що незважаючи на фізичну відсутність об'єкта своїх почуттів, вона не може і не хоче його забувати. Вона звертається до Бога з молитвою об'єднати їхні шляхи, що свідчить про глибоку духовну зв'язаність і надію на зустріч.
Текст пісні розкриває страждання та самотність героїні, яка намагається знайти заспокоєння у своєму болі, говорячи із "Янголами" і намагаючись бути сильною для свого оточення. Повторення рядка "Не можу забути, тебе забути я" підкреслює безнадійність її спроб відпустити минуле та переорієнтуватися на життя без коханої людини.
У кульмінаційному моменті пісні "Ти сказав би: «розлюби» Я сказала би: «ніколи»" виражається категорична незгода героїні відмовитися від своїх почуттів, незважаючи на будь-які обставини. Це заява про вічну відданість та непохитність її любові, яка залишається сильною навіть у випробуваннях розлуки та втрати. Пісня торкається універсальних тем втрати, пам'яті, нездатності забути і, в кінцевому підсумку, безумовної любові, яка виступає як єдине джерело світла у темряві розпачу.