Артем ЛоікІ Це Не Рими Це Є Рани

У пісні "І це не рими, це є рани" Артем Лоік порушує тему особистісної трансформації, культурної ідентичності та національної свідомості. Він використовує свій досвід, щоб показати, як важливо зберігати і цінувати власну культуру та історію, особливо в контексті зовнішнього впливу і асиміляції. Лоік відкидає ідею бездумного прийняття чужої культури, наголошуючи на значенні боротьби за власні ідеали та віру в краще майбутнє, символічно асоціюючи себе з постатями української історії та літератури, такими як Бандера, Теліга, Костенко, і Симоненко.

Артист згадує про свій шлях від невідомості до усвідомлення, від русифікації до повернення до коренів, від "культурного голодування" до глибокого переосмислення власної ідентичності. Він описує, як змінилося його ставлення до мови, культури, історії та самого себе під впливом зовнішніх обставин, зокрема війни.

Пісня є закликом до самоідентифікації, самопізнання та непохитної віри в свої сили. Лоік закликає не забувати про минуле, боротися за майбутнє і не зраджувати своїх переконань. Ця композиція – це не просто музичний твір, але й глибока рефлексія про власну ідентичність, культурну приналежність і необхідність стояти на захисті своїх цінностей у складні часи.