Пісня "Всі у любові ростуть" Злати Огнєвіч — це лірична розповідь про надію, любов і прихильність до рідної землі, яка випромінює тепло та світло навіть у найтемніші часи. Від самого початку пісні ми стикаємося з образом темної і холодної дороги, яка символізує життєві випробування та негаразди. Проте, незважаючи на це, існує непохитна віра в те, що мир і тепло прийдуть, зокрема завдяки білим зграям, які можна інтерпретувати як символ надії та чистоти.
У серці пісні лежить глибока любов до рідної землі, що виражається через звернення до неї як до живої істоти. Сині гори, золоті поля і лани, повітря, яким можна дихати — все це створює образ рідного куточка світу, де автор пісні відчуває спокій і відновлення сил. Птах лелека, як символ приходу весни та нового життя, нагадує нам про циклічність природи та про те, що після будь-якої холодної зими настає тепла весна.
Останні рядки пісні розповідають про випробування та боротьбу, через які доводиться проходити. Злі вітри та обпалені кулі є метафорами викликів та труднощів, але незламність духу і віра в краще майбутнє не дозволяють гаснути внутрішньому світлу. Підсумовуючи, пісня є гімном незламності, любові до рідної землі та віри в світле майбутнє, де всі діти, мов чудо-квіти, ростуть у любові. Це нагадування про те, що незважаючи на всі негаразди, життя продовжується, і в ньому завжди є місце для краси, любові та надії.