Пісня Артема Лоіка з участю Абіє є моторошним і водночас вшановуючим оповіданням про відвагу, жертовність та військовий братерство в умовах війни. В основі тексту лежить історія оборони села під Ізюмом, де українські військові стикаються з переважаючими силами ворога. Описано героїчний подвиг снайперської групи, що в складі чотирьох бійців взяла на себе зустрічний удар, залишившись на полі бою з майже півсотнею вбитих противників.
Звертається увага на непереможний дух бійців, які віддали своє життя заради майбутнього своєї країни. Ця історія не просто про війну, а про нескореність, любов до власної землі та готовність захищати її від ворогів незалежно від обставин. В тексті відчувається глибока повага до тих, хто бореться і жертвує собою заради миру та свободи.
Автор через цю пісню передає болючі та важливі почуття, що супроводжують людей під час війни. Це розповідь про смуток, втрату, але й про нескінченну віру в перемогу та героїзм тих, хто стоїть на захисті своєї країни. Особливий акцент робиться на важливості пам'ятати та шанувати подвиги воїнів, які віддали своє життя в боротьбі за волю України. Ця пісня є даниною поваги кожному, хто захищав і продовжує захищати країну від агресора, нагадуючи про високу ціну свободи та миру.