Пісня "Нас терзали злі вітри" у виконанні Злати Огнєвіч є зворушливою відданістю рідній землі, її непохитній красі та відвазі її народу перед обличчям випробувань. Починається твір із зображення темних часів, що, незважаючи на свою суворість, не можуть зломити дух людей, які мають непохитну віру в майбутнє. Імагінативні образи білих зграй, що принесуть мир і тепло, символізують надію на краще майбутнє.
У наступних рядках розгортається картина величної природи рідного краю, що наповнена символікою свободи і міці, що має стати опорою для народу. Лелека, як птах вільний, що повертається в рідне гніздо, стає метафорою непереможного духу нації, що, незалежно від обставин, завжди знаходить шлях додому, до своїх коренів.
Пісня кульмінує в апелі до стійкості та незламності в обличчі великих випробувань, де злі вітри та кулі, що "обпікали борти", стають символами викликів, які народ зустрічає з гідністю, не втрачаючи надії. Метафора неугасимої свічки, що освітлює найтемніші небеса, підкреслює незгасимий життєвий дух і віру в оновлення та відродження.
В заключних рядках повторюється мотив свободи та гармонії з природою, що нагадує про важливість зв'язку з рідною землею і небом, що є джерелом сили та натхнення. Ця пісня є не лише музичним твором, але й глибоким філософським роздумом про витоки нашої стійкості, любові до життя і непереможної віри в майбутнє. Це гімн рідній землі, її красі, силі та незламності духу її народу.