Пісня Артема Лоіка і Абіє "Майже півсотні мертвих рашистів" відображає жахи війни, але одночасно і мужність, відвагу та героїзм українських захисників. Вона розповідає про битву під Ізюмом, де українська снайперська група, що складалася з чотирьох воїнів, стала на захист своєї землі проти великої переваги ворога. У пісні відчувається біль за втраченими життями, але й гордість за тих, хто не побоявся стати на захист своєї країни.
Верші пісні передають образи відчайдушного опору та непохитної стійкості українських солдатів, які обороняли село під Ізюмом, знаючи про нерівність сил. Незважаючи на оточення і перевагу ворога, вони не відступили і продовжували боротьбу до останнього. Ця історія є свідченням величезної ціни, яку платять захисники за свободу своєї країни.
Автор також задається питанням про сенс написання таких пісень, відповідаючи, що мета – не дозволити забути про подвиги захисників, про їхню жертовність і любов до Вітчизни. Пісня виступає як данина поваги загиблим героям і заклик не забувати про важливість звільнення рідної землі від ворога. Це не лише історія про війну, але й про вічні цінності – мужність, честь і патріотизм.