Текст пісні "В цей полум'яневий час" виконавців Артема Лоіка та Абіє глибоко відображає болючі реалії війни, з її впливом на людські долі, внутрішній світ та національну ідентичність. Автори піднімають тему втрати миру, поділу сердець та доріг, але водночас звертають увагу на непохитну віру в людяність і прагнення до перемоги. Фраза "ми не зомбі — ми люди" підкреслює, що незважаючи на військові дії, зберігається людська сутність і воля до життя.
Згадки про побутові труднощі, як-от "у руці не кава", "в душі - канава", вказують на внутрішні переживання, змішані з відчуттям обов'язку та відповідальності перед родиною і Батьківщиною. Використання контрастів, таких як "в котловані мерзну" та "прокидаюсь в танку", відображає раптові перепади долі, що є характерними для воєнного стану.
Слова пісні також висвітлюють мотивацію і рішучість захисників, які "не стріляю — сію", прагнучи до миру та відновлення, але готові до відпору агресору. Заклик до єднання, "ми стіна, ми опір", і пам'ять про героїчне минуле, "ми діти Шухевича і внуки Сагайдачного", слугують нагадуванням про історичну здатність народу стояти за свою свободу та незалежність.
У світлі цих рядків, пісня є не просто вираженням болю і втрати, але й мужнім зізнанням у вірі та надії на краще майбутнє, де мир і свобода будуть непорушними цінностями. Через музику та слова, автори намагаються втілити силу духу і непереможність нації, що бореться за своє право на мирне існування.