У цій пісні зображено глибоку емоційну історію про переживання любові та її втрати через образ калини, яка плаче від щастя до відчаю. Калина, традиційний символ краси та смутку в українській культурі, слугує метафорою людських почуттів, особливо любові, яка не може тривати вічно. Ця пісня відкриває біль та рефлексію про неминучість розлуки та важливість прийняти те, що деякі речі в житті не є вічними.
Головна героїня пісні - дівчина, яка глибоко переживає втрату кохання, думаючи, що без цієї любові її життя втратило сенс. Вона відчуває, що без нього немає місця для радості, і навіть сонце не здається таким яскравим. Однак, через свої переживання та біль, вона знаходить зв'язок з калиною, яка розповідає їй свою історію, символізуючи спільність переживань і втішаючи її у важкі часи.
Пісня наголошує на тому, що всі ми схильні до почуття самотності та втрати, але водночас вказує на необхідність знаходити втіху в природі та навколишньому світі, який продовжує розказувати свої історії незалежно від наших особистих трагедій. Це пісня про біль любові, але також і про мудрість, яку можна знайти в її переживанні. Калина слугує не лише символом смутку, але й надії на зцілення.