У пісні "Боюся тільки себе" Оля Цибульська відкриває перед слухачем глибокі переживання про особисті страхи та емоції, які виходять далеко за межі простих людських боязней, таких як темрява чи вогонь. Вона співає про страх самої себе, страх почати знову розмірковувати та згадувати минулі моменти, проведені разом з коханою людиною. Ці спогади пов’язані з літнім небом, відчуттям свободи та безтурботності, які тепер залишились лише в пам’яті.
Артистка порушує тему любові та її складностей, вказуючи на повір’я, що поцілунки можуть призвести до розставань, тому просить лише тримати себе за руку, зберігаючи фізичну та емоційну близькість, не переходячи до більш інтимних жестів. Вона висловлює бажання зберегти відносини такими, які залишатимуться в пам’яті як неповторні та цінні, водночас зберігаючи певну дистанцію, щоб підтримувати цікавість та сум за собою.
Цібульська також говорить про страх перед мовчанням, адже в ньому ховається біль. Мовчання є метафорою невисловлених почуттів, обіцянок, які залишились не виконаними. Вона закликає не говорити слова любові, якщо вони не відповідають дійсності, підкреслюючи важливість чесності та щирості в стосунках.
Пісня наповнена глибоким сенсом і відображає комплексні емоційні переживання, які характерні для людських відносин. Вона змушує задуматись про важливість взаєморозуміння, щирості та необхідності цінувати моменти, проведені разом з близькими людьми. Пісня відображає універсальні теми, з якими зустрічається кожна людина на своєму життєвому шляху.