Ця пісня є ліричним вираженням глибоких почуттів та роздумів про любов, страх втрати і важливість спільно проведеного часу. Виконавиця ділиться своїми переживаннями стосовно стосунків, вказуючи на те, що вона боїться не темряви, а можливості знову поринути у спогади про моменти, проведені разом з коханою особою. Ці спогади, наповнені щастям і відчуттям єдності під літнім небом, є для неї важливішими, ніж будь-які зовнішні обставини.
Пісня занурює в роздуми про те, як легко можна втратити ці моменти разом, як "розвіється дим", і нічого не залишиться, окрім спогадів. Лірична героїня наголошує на своєму бажанні уникати фізичної близькості, як цілування в губи, через повір’я, що це може призвести до розставання, але водночас вона прагне до емоційного зв'язку, просить лише тримати її за руку. Це вказує на глибоку потребу в безпеці та збереженні зв’язку, навіть у страху перед можливим кінцем.
Останній куплет, де говориться, що "щоб ти скучав за мною — вигадав Бог весну", символізує відновлення, надію і вічне поновлення відносин і почуттів, навіть у контексті переживання втрати та суму. Таким чином, пісня відображає суміш любові, страху розставання та віри в нескінченність почуттів, що оновлюються з кожною весною.