У цій пісні виконавець 100лиця описує внутрішній світ людини, яка переживає розрив з коханою особою. Ліричний герой звертається до своєї колишньої з питаннями та спогадами, намагаючись зрозуміти, як вона живе без нього, чи спокійні її ночі, і чи є в її серці місце для нього. Висловлюється біль від усвідомлення, що обидва змінилися і не можуть повернутися до того, що було між ними раніше. Описуються спроби забути кохану, але визнається, що вона залишається його слабкістю, незважаючи на всі намагання.
Символіка битого скла та Льодовитого океану в серці підкреслює холодність і відстань, що виникла між колишніми закоханими. Використання образів, таких як "п'янкі вуста", що "завели в капкан", та порівняння коханої з недосяжною затяжкою, підсилює відчуття залежності від цих спогадів і втраченого зв'язку.
Повторювані звернення "Ну, як ти, мадам?" слугують не лише як спроба встановити зв'язок, але й як вияв невпинного замислу над станом іншої людини, що лишається важливою навіть після розриву. Ця пісня відображає емоційний хаос, який настає після втрати близьких стосунків, і зображує спроби ліричного героя знайти в собі сили рухатися далі, зберігаючи спогади про минуле.