У цій пісні виконавиця LOBODA розкриває глибину емоцій, що виникають після розставання з коханою людиною. Текст пісні наголошує на болісному досвіді втрати, коли кожен спогад, кожен спільно проведений момент перетворюється на нагадування про те, що повернення до минулого неможливе. Висловлюється спроба не дивитися назад, не шукати біль і не ховати очей від реальності, яка виявилася жорстокою.
Лірична героїня пісні переживає стан глибокої внутрішньої розбитості, вказуючи на те, що всередині все "побито" і "потрощено". Вона намагалася знайти вихід, спілкування, яке могло б зцілити, але слова не складаються в цілісне речення, свідчачи про глибоку емоційну розлуку і нездатність до примирення. Ця розповідь підкреслює труднощі прощення та неможливість уникнути минулого, навіть якщо існує бажання виглядати, ніби "немає значення".
Згадки про спільно проведені ранки, які "не повернуться" і "не загояться", а також порожні вулиці, що нагадують про те, що "навколо коїться", вносять у текст пісні атмосферу втрати і самотності. Також в тексті є лінії, що згадують щасливі моменти, коли обоє були "щасливі та прощені", але тепер це сприймається як втрачені моменти, коли вони були подібні до "самотніх планет у просторі", що загубилися. Ці метафори підсилюють відчуття віддаленості та ізоляції, що виникає після розставання.
В кінцевому підсумку, пісня виражає глибоку скорботу та сподівання на те, що час зможе стерти біль і сум, навіть якщо серцем важко відпустити минуле і прийняти, що дні, коли "нас самоття омине", можливо, вже не повернуться. Це розповідь про особисте прийняття та пошук внутрішньої сили для просування вперед, незважаючи на глибоку емоційну травму.