SurovАле Будемо Стояти Бо Міцні Як Гори

Ця пісня втілює глибокий біль та гордість за тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність своєї країни. Вона розпочинається з образу вітру, що підіймає в небо дим, символізуючи душі померлих героїв, що зливаються з небесами. Повторення фрази "Вічна пам'ять тим, хто загинув молодим" слугує не лише вшануванням загиблих, але й нагадуванням про ціну свободи.

Серцевиною пісні є визнання неминучості смерті у боротьбі, але й непохитної віри в правду та силу духу народу. "Моя мати не плач, Бог не «палач»" - ці рядки сповнені болю та втіхи одночасно, виражаючи прийняття смерті як частину боротьби, але й віру в справедливе завершення. Ліричний герой готовий зіткнутися зі смертю, але водночас бачить у цьому вчинку передачу естафети живим, закликаючи їх пам’ятати та продовжувати боротьбу.

Пісня закінчується тим же віршем, з яким починалася, що підкреслює циклічність пам’яті та незламність духу. "Але будемо стояти, бо міцні, як гори" - ці слова слугують маніфестом незламності, готовності стояти до кінця за свої ідеали та свободу. Пісня переплітається з образами стійкості, жертовності та непереможної волі до життя, залишаючи потужний відбиток на слухачі.