Ця пісня виконавця Golubenko переповнена глибокими емоціями та почуттями, виражаючи сум, любов та ностальгію по втраченому. У перших рядках автор згадує ідеальні моменти, проведені разом з коханою особою, підкреслюючи неперевершену красу її очей та тепло її дотиків. Це спогади, які вже неможливо стерти з пам'яті, і вони стають єдиною причиною, через яку інші імена та обличчя видаляються зі свідомості.
Поет продовжує досліджувати вплив відсутності коханої особи на своє життя, розповідаючи про збільшення болю, погіршення поганих днів та посилення темряви в ночі. Втрата коханої людини представлена як втрата повітря, необхідного для життя, що уповільнює реальність та перетворює її на сентиментальний стан. Автор висловлює замішання та розпач, порівнюючи свої почуття з останнім подихом та холодом без тепла кохання.
Висловлюючи потребу у підтримці та розумінні, автор звертається до коханої з проханням допомогти йому знайти відповіді на вічні питання про сенс та потребу у спілкуванні. Він рефлектує над своєю здатністю виражати почуття через музику, наголошуючи на втомі та ваганнях, які можуть наповнити ще два альбоми. Ця пісня є виразом глибокої любові та суму за втраченим зв'язком, нагадуючи слухачам про вплив відносин на наше емоційне самопочуття та переживання втрати.