Ця пісня - це емоційний вираз глибоких почуттів, які автор відчуває до коханої особи. У перших рядках тексту виражається ідеалізація об'єкта кохання, її очі та моменти близькості здаються надзвичайними та неповторними, підкреслюючи неперевершеність та унікальність її особистості в очах коханої.
Основна тема пісні - це втрата і біль від розлуки. Автор зізнається, що втратив здатність пам'ятати інші імена, але також забуває ім'я коханої, що символізує глибоку емоційну травму. Розлука робить його біль інтенсивнішим, перетворює погані дні на непереносні, а ночі - на абсолютну темряву, наповнену жахливими снами.
Автор порівнює своє життя без коханої з існуванням без повітря, підкреслюючи, наскільки її відсутність робить його світ пустим та безрадісним. Це відчуття втрати і пустоти пронизує всю пісню, роблячи її емоційно насиченою та зворушливою.
У кульмінаційній частині тексту відображено спроби автора знайти утіху або розраду, але він відчуває, що нічого не може заповнити порожнечу, залишену після втрати коханої. Він також звертається з проханням до коханої про допомогу, підкреслюючи свою вразливість та потребу в її підтримці.
Пісня закінчується на тоні виснаження та розпачу, оскільки автор говорить про свої емоційні вагання та втому, які він міг би описати в ще двох альбомах, вказуючи на глибину та тривалість його страждань. Ця пісня є виразом сили почуттів, болю від розлуки та складності знаходження змісту життя після втрати кохання.