У цій пісні Golubenko висловлює глибокі та складні емоції, пов'язані з відчуттям втрати та сильної прихильності до коханої особи. Вона розпочинається з опису незрівнянної краси коханої, яка стає джерелом натхнення та об'єктом майже нереальних спогадів. Артист зізнається, що забув усі інші імена, окрім імені коханої, що свідчить про повне поглинання думками про неї.
У пісні відчувається сильний біль від розлуки, що посилюється з кожним днем. Погані дні без коханої стають непереносними, а ночі - темнішими та сповнені химерних, страшних снів. Ці емоції передають відчуття туги та відсутності, що артист порівнює з неможливістю дихати без повітря.
Ключовим мотивом пісні є зіставлення коханої з музикою - незамінним елементом життя артиста, без якого він не може уявити своє існування. Він говорить про потребу у спілкуванні з коханою, прошану про допомогу або хоча б слово, що могло б полегшити його страждання. Згадується також про шалену втому від почуттів, які достатні для написання ще двох альбомів.
Все це створює образ глибокої сентиментальності та зв'язку, що перевищує звичайні відносини, підкреслюючи, що без коханої людини світ здається безживним і безколірним. Ця пісня - це сповідь про внутрішні переживання, прошу про зцілення та спробу знайти заспокоєння у світі, де вона відсутня.