Ця пісня відображає глибокі почуття та переживання людини, яка втратила близьку їй особу. Вона виражає ідею про те, що деякі речі та моменти здаються нам ідеальними лише тоді, коли ми їх втрачаємо або коли вони стають недосяжними. Описуючи очі коханої людини як щось неперевершено ідеальне, ліричний герой підкреслює, що втрата цієї близькості змушує його переосмислити все навколо.
Автор згадує про моменти інтимності, які тепер здаються йому чимось надзвичайним і майже нереальним, наголошуючи на тому, як сильно вони вплинули на його сприйняття реальності. Він виражає біль втрати через фізичну відсутність коханої, порівнюючи своє життя без неї з повільним існуванням без повітря.
Пісня поглиблюється в деталі емоційного стану ліричного героя, який переживає втому від своїх почуттів, відчай і неможливість висловити все, що він відчуває словами. Він звертається до коханої з проханням допомогти йому знайти відповіді на питання, скільки ще потрібно пережити розлук і пісень, щоб змогти подолати цю втрату.
Завершується пісня повторенням рефрену, який підкреслює безкінечний біль і тугу, що стають ще гострішими у відсутності коханої. Це підсумовує основну думку пісні про те, що втрата коханої людини перетворює звичайні труднощі життя на непереборні перешкоди, роблячи кожен день без неї важчим і кожну ніч темнішою. Ліричний герой залишається у своїй сентиментальній реальності, сповненій спогадів і надій на зміну.