Пісня MASHA FOKINA "Час руйнує все, все окрім кохання, тому так важливо це нам зберегти" занурює слухача у світ глибоких емоцій та почуттів, розкриваючи важливість кохання у житті кожної людини. Від самого початку, лірична героїня ділиться своїми відчуттями занурення у стан кохання, порівнюючи його з падінням у глибину, де вона не відчуває опору та впевнено тоне у світі емоцій. Таке порівняння підкреслює неконтрольованість почуттів та здатність кохання повністю захопити людину.
У центрі пісні - ідея невідворотності певних подій між двома закоханими, які зв'язані не тільки думками, але й тілесною близькістю. Мова тіла стає одним з основних способів спілкування, що підкріплюється імагінативним образом білого диму, який символізує загадковість та чарівність моменту зустрічі. Лірична героїня втрачає своє серце вночі поруч з коханою людиною, підкреслюючи, що це сталося не випадково, і саме поцілунок стає лікувальним еліксиром для їхніх ран.
Фраза "Час руйнує все, все окрім кохання, тому так важливо це нам зберегти" стає кульмінацією та головним меседжем пісні, підкреслюючи безмежну цінність та витривалість кохання у протистоянні з усіма життєвими викликами. Автор закликає перезавантажити бажання та з новою силою дивитися у майбутнє, бо лише кохання здатне вистояти проти всіх випробувань часом. Таким чином, пісня стає гімном коханню, яке виступає як непорушний фундамент для двох сердець, що знайшли одне одного у величезному світі.