У цій пісні MASHA FOKINA співає про сильні та невідворотні почуття кохання, які переповнюють героїню. Вона описує власний стан, порівнюючи свою тягу до коханої людини з невимолимим залученням у глибину води, де вона "добровільно сама тоне". Це вираз глибокої емоційної залученості та нездатності опиратися почуттям, які вона відчуває.
Пісня наголошує на невідворотності цих почуттів, говорячи, що все, що має статися з ними, обов'язково станеться, оскільки вони зв'язані думками і емоціями. Образ "мова тіла" підкреслює інтимність і глибину їхнього зв'язку, а "дим білим" може символізувати очищення чи трансформацію, що відбувається через кохання.
У рефрені героїня говорить про втрату серця вночі з коханою людиною, що є виразом повної відданості та злиття з іншим. Поцілунки, які загоюють рани, символізують лікувальну силу їхнього кохання. Вони розділяють між собою "позивний" кохання, що стає їхнім таємним кодом і підкреслює їхню унікальність та глибину зв'язку.
В останньому куплеті заклик до перезавантаження бажань і погляду у майбутнє підкреслює важливість кохання як єдиного, що здатне протистояти руйнуванню часом. Це заклик цінувати та зберігати свої почуття, розуміючи їхню унікальність і вічність. Пісня виражає віру в те, що кохання є непорушною силою, яка здатна подолати будь-які перешкоди.