У цій пісні MASHA FOKINA виражає глибокі емоції та почуття, які вона відчуває до своєї половинки. Вона описує непереборну притягальність та глибину свого почуття, порівнюючи їх з незримою силою, яка тягне її на дно, ніби під воду, де вона добровільно "тоне" у своїх емоціях та почуттях до коханої людини.
Пісня наголошує на невідворотності та сили цього почуття, яке зв'язує їх навіть на рівні думок. Вона говорить про фізичну та емоційну близькість, яка лікує рани та стає своєрідним "позивним" їхнього кохання. Це підкреслює ідею, що їхнє кохання є унікальним та особливим, що воно виходить за рамки буденності та звичайності.
Важлива частина пісні присвячена ідеї збереження кохання. Артистка закликає "перезавантажити" всі бажання та поглянути в майбутнє, наголошуючи на тому, що час може зруйнувати все, окрім справжнього кохання. Це підкреслює універсальну істину про вічність та незмінність справжніх почуттів, які варто зберігати незалежно від обставин. Ця пісня є своєрідним гімном коханню, що надихає на збереження та цінування глибоких емоційних зв'язків.