У цій пісні виконавиця MASHA FOKINA висловлює глибокі емоції та переживання, пов'язані з коханням і стосунками. Вона описує сильне тяжіння до коханої людини, яке сприймається як невідворотне поглинання, схоже на те, як вона "добровільно тоне" в океані своїх почуттів. Це тяжіння вона відчуває настільки сильно, що порівнює свій стан зі станом під водою, де головним є здаватися потоку емоцій, не чинячи опору.
Пісня виражає віру у невід'ємність та приреченість спільного майбутнього з партнером, наголошуючи на тому, що все, що має статися між ними, станеться незалежно від їхніх бажань. Співачка згадує про "мову тіла" та "білий дим", що може символізувати магічний та містичний зв'язок між закоханими.
Ключовим моментом пісні є повторюваний рефрен про те, як вона "втрачає серце вночі" з коханою людиною, підкреслюючи невипадковість їхнього зв'язку та спільних переживань. Цілуючи рани одне одного, вони зцілюються, а кохання стає їх спільним "позивним", символом їхньої зв'язаності.
У фінальній частині пісні йдеться про важливість збереження кохання у світі, де час зруйнує все, крім щирих почуттів. Виконавиця закликає до перезавантаження бажань і нового погляду на майбутнє, нагадуючи про цінність і стійкість кохання навіть у змінних обставинах. Ця пісня — гімн силі почуттів, що здатні вистояти перед викликами часу та долі.