Ця пісня виражає глибокі почуття та відданість любові, незважаючи на труднощі та зовнішні впливи, які намагаються розлучити закоханих. У першій частині пісні описується, як один із партнерів зраджує, займаючись стосунками на стороні, тоді як інший продовжує кохати та чекати вдома, не знаючи про зраду. Це підкреслюється образами квіток, що зів'яли через недбалість, символізуючи, як зневага може руйнувати красу та силу відносин.
Проте, головний наратив пісні зміщується від розповіді про зраду до підкреслення непорушності та глибини щирого кохання. Ліричний герой висловлює свою безмежну любов і відданість, стверджуючи, що вона лише міцнішає з часом, незважаючи на скептицизм і заздрість з боку оточення. Ця непохитна відданість викладена в контексті ідей про тимчасовість почуттів та викликів, які закохані можуть зустрічати.
У пісні також згадується ідея про те, що справжнє кохання не потребує зради чи "тульпанів на стороні" для свого існування. Вона виступає проти поглядів тих, хто вважає, що кохання не може бути вічним та що неможливо залишатися вірним одній людині на все життя. Ліричний герой критикує таку поведінку та підкреслює свою готовність кохати одну людину безкінечно.
Основна тема пісні - це сила та важливість непохитної любові та лояльності в стосунках. Автор підкреслює, що справжнє кохання переживе будь-які випробування, заздрість з боку інших та будь-які виклики, з якими пара може зіткнутися. Ця пісня є гімном вірності та безумовного кохання, яке не знає меж і випробувань часом.