Golubenko, SadsvitХай Лиш Скаже Хто Небудь Де Шляхи Цих Орбіт Моя Тульпа Кричить Очі Знову Горять

Ця пісня є виразом глибоких емоцій, які виникають внаслідок втрати та спогадів про кохану людину. Ліричний герой звертається до спогадів про дотики та поцілунки коханої, які залишають "опіки" у його серці. Це символізує глибоку прихильність та біль від розставання, коли спогади продовжують жити в пам'яті, викликаючи солодку тугу.

У пісні говориться про бажання знову знайти ці емоції в пам'яті, незважаючи на спроби знайти недоліки у відносинах або в самій коханій особі. Це свідчить про нездатність повністю відпустити минуле та продовження цінувати глибоке почуття, яке було між ними.

Окрім особистих спогадів, пісня має ширший контекст про час, який несеться невпинно, та про всесвіт, який ніби грає з ними, зупиняючи час або вказуючи на шляхи орбіт, символізуючи невизначеність та пошук сенсу життя. Ліричний герой говорить про свою "тульпу", яка "кричить", що може символізувати внутрішній голос або емоційну бурю, пов'язану з розривом та спробами знайти себе.

У центрі пісні - ідея відкидання формальностей та звільнення від реальності, можливо, для відновлення втраченого зв'язку або для тимчасового забуття болю. Це підкреслюється бажанням "просто відірватись від реальності", попри усвідомлення того, що їхні "тональності" вже різні, що означає відмінності у сприйнятті або життєвих шляхах.

Таким чином, пісня є рефлексією на теми втрати, спогадів, болю від розлуки та спроб віднайти себе серед руйнувань минулих відносин. Це історія про складність відпускання минулого та необхідність знаходити способи жити далі, незважаючи на біль.