Пісня "Хай лиш скаже хто небудь, де шляхи цих орбіт" від артистів Golubenko, Sadsvit занурює слухача у світ глибоких емоцій та ностальгії за минулим коханням. Вона описує спогади ліричного героя про втрачене кохання, акцентуючи на фізичній близькості та емоційному зв'язку, який вони колись мали. Через згадки про дотики та поцілунки, які залишають "опіки", створюється образ інтенсивної пристрасті та глибокої втрати.
Ліричний суб'єкт звертається до спогадів як до способу відновити відчуття близькості з улюбленою особою, намагаючись знайти її в своїй пам'яті попри спроби забуття та відшукання недоліків. Це вказує на те, що спогади про минуле кохання залишаються живими та значущими, незалежно від спливу часу та змін у житті.
У середині пісні вводиться метафора про небо та орбіти, яка символізує долю та невідомі шляхи життя, що ведуть людей разом або розлучають їх. Згадка про "тульпу" та елементи природи, які стають свідками їхнього кохання, додає пісні містичності та філософського забарвлення, підкреслюючи внутрішню боротьбу та пошук сенсу в розставанні.
Заклик "відкинути всі формальності" та "відірватись від реальності" відображає бажання пережити ті емоції знову, попри розуміння того, що спільне минуле залишилося в минулому. Пісня закінчується поверненням до мотиву дотиків та поцілунків, що нагадує про незмінність та силу спогадів. Це глибокий та емоційно насичений твір про любов, втрату та вічне прагнення знайти зв'язок навіть там, де здається, що все втрачено.