Пісня Михайла Грицкана "Танцюючи з ним менует і море нестримними хвилями" розкриває тему всепоглинаючої, непереможної любові, яка перевершує будь-які відстані та часові рамки. Від самого початку, згадка про ім'я, написане зорями на небі душі автора, вказує на величезну значущість коханої особи в його житті. Це не просто почуття, це доля, яку Всевишній залишив автору, підкреслюючи її неперехідність та священність.
В другому абзаці описується момент захоплення красою коханої, що захоплює дух. Автор говорить про шалене закохання, про те, як він ловить кожен погляд коханої, намагаючись зловити щастя. Тут відчувається, що кохання перетворило його життя, воно стало безмежним та неповторним досвідом, який не може бути обмінений на що-небудь інше.
В третьому абзаці пісня переходить до образу, де кохання зображується через природні явища - вітер, що несе голос коханої, і море, яке малює її силует невгамовними хвилями. Це підкреслює всю глибину та стихійність почуттів, що автор відчуває. Він готовий пройти сотні тисяч кроків та жити сотні тисяч років, лише заради одного дня з коханою. Ці слова виражають не лише глибину його почуттів, але й відданість та готовність до будь-яких випробувань заради коханої.
Завершується пісня подякою Богу за те, що кохана є в житті автора, визнанням того, що вона стала для нього найбільшим щастям. Це підсумовує основну думку пісні - кохання як найвищий дар долі, що наповнює життя сенсом, радістю та щастям.