Пісня Олі Полякової "Щоб не здатися я борюсь" розповідає про внутрішню боротьбу індивіда зі своїми емоціями та спроби зберегти зовнішню міць у ситуаціях особистісної кризи. Лірична героїня намагається приховати свій біль та сум від оточуючих, старанно маскуючи свої справжні почуття за допомогою зовнішніх атрибутів та поведінки, яка не відображає її внутрішній стан.
Описуючи ритуали самозахисту, такі як маскування сліз за допомогою макіяжу чи штучну посмішку в соціальних мережах, пісня підкреслює спроби ліричної героїні зберегти власну гідність та силу перед лицем особистісної кризи. Вона показує, як людина може вдавати з себе сильну, хоча насправді відчуває глибокий біль.
Ключовий момент пісні - це використання героїнею різноманітних методів для втечі від реальності та зменшення емоційного болю. Це досягається через сміх, алкоголь, самозахист і навіть самообман. Такі дії допомагають їй не втрачати контроль над ситуацією, але, водночас, вказують на глибоку внутрішню боротьбу і пошук способів лікування пораненої душі.
В кінцевому підсумку, пісня висвітлює загальнолюдські теми боротьби з власними слабкостями, пошуку внутрішньої сили та важливості збереження обличчя перед зовнішнім світом, навіть коли всередині кипить справжній шторм емоцій. Вона говорить про складність емоційного досвіду, що вимагає від людини величезної мужності, щоб продовжувати йти вперед, незважаючи на внутрішній біль та розчарування.