Пісня "І все одно давно що скажуть люди" виконавиці Олі Полякової розкриває тему особистісної боротьби з внутрішніми переживаннями та суспільним тиском. У перших рядках авторка звертається до способів, якими вона намагається приховати свій справжній емоційний стан від оточуючих, зокрема через соціальні мережі, де вона зображає себе сильною та впевненою у собі. Це вказує на сучасну проблематику зовнішньої ідентичності та внутрішнього самопочуття.
Далі пісня переходить до опису внутрішньої боротьби героїні: вона використовує сміх, алкоголь, щоб заглушити біль та сум, що свідчить про спроби впоратися з емоційними труднощами самостійно, не здаючись під тиском обставин. Згадується і фізична самоідентифікація через макіяж, яка стає своєрідним щитом проти суспільної думки.
Зміст пісні відображає універсальну тему пошуку сили в собі для подолання життєвих викликів, підкреслюючи важливість самоакцептації та самовираження попри очікування інших. Ця історія є водночас особистою та універсальною, звертаючись до слухачів з посланням про важливість знаходження власного шляху до щастя та самодостатності, незважаючи на зовнішні обставини чи суспільні норми.