У пісні "Ніхто щоб не дізнався як сумую" відомої української співачки Олі Полякової описується біль і сум, який героїня намагається приховати від оточуючих. Пісня розповідає про внутрішній стан жінки, яка, незважаючи на глибоке почуття самотності та втрати, старається зовні виглядати сильною та непохитною. Вона прикладає зусилля, щоб її біль залишався непомітним для інших, при цьому використовуючи соціальні мережі як інструмент для створення ілюзії щастя.
Героїня пісні намагається знайти способи справлятися зі своїм болем: вона сміється, щоб не плакати, і вдається до алкоголю, аби забути своє горе. Втрачаючи контроль над собою, вона все ж таки не відчуває сорому за свої дії. Це показує, наскільки глибоко вкорінений її біль та як важко їй з ним боротися. З іншого боку, це також розповідь про боротьбу і непереможність духу, про пошуки способів лікування пораненої душі через сміх та внутрішню силу.
Описуючи процес "малювання" губ червоною помадою, автор підкреслює байдужість героїні до думки оточуючих, наголошуючи на її рішучості зберегти особисті переживання від сторонніх очей. Це акт самозахисту та спроба зберегти власну гідність перед лицем внутрішніх випробувань. Пісня відображає універсальну боротьбу зі стражданням, яка знайома багатьом, і показує, що за зовнішньою впевненістю часто ховаються глибокі рани та невимовний біль.