GoaОй Та Хто Тепер Проводжає То Мої Русалоньки

У цій пісні відчувається глибокий зв'язок з природою та славетними міфічними істотами – русалками. Автор використовує образи зеленої добровольки, холодної криниці як символи природної чистоти та джерела життя, а також звертається до русалок з проханням не відвідувати нове житло вночі, натомість запрошує їх до свого двору, але з проханням не шкодити рослинності біля дому. Це вказує на повагу та бережливе ставлення до природи, яка в українській культурі часто асоціюється з міфологічними істотами, що охороняють її.

Частини пісні, де згадуються ранкові мотиви зі сходом сонця, співом пташок, посівом стежки до вікна коханої, виражають надію, відновлення, новий початок та невичерпну красу природи. Ці мотиви символізують вічний цикл життя, зміни пори року, та щоденне відродження природи та людських почуттів.

У частинах, де автор обіцяє провести русалок до лісу, але повернутися назад молодою, можна вбачати символічний акт зв'язку з природою та її містичними істотами, який приносить оновлення та молодість. Це може символізувати віру в магічну силу природи, що здатна оновлювати та відновлювати, а також вказує на глибокий зв'язок людини з природним світом, його циклами та мешканцями.

Пісня в цілому відображає багатство та глибину української фольклорної традиції, де природа та міфологічні істоти відіграють важливу роль в культурному спадку та уявленнях про світ. Вона спонукає слухачів відчути зв'язок з природою, відновити у собі цінності та віру в чарівну силу, що огортає нас.