Текст пісні, яку виконують YAKTAK & KOLA, ніби пронизаний меланхолією та рефлексією про втрати і відстані, що з'являються між людьми з часом. На початку автори згадують, як минуле, сповнене спільних моментів і емоцій, виглядало багатогранно і яскраво. Існує ностальгія за часами, коли спілкування та спільно проведений час здавались легкими та невимушеними, а розставання - непомітним і незначним.
Однак основна тема пісні – роздуми про розлуку та відчуженість. Повторюваний мотив гітари, що "заплаче... по сотому колу", символізує болісну повторюваність спогадів та емоцій, які виникають внаслідок роз'єднання. Цей образ також відображає ідею про те, що певні відносини та спогади залишаються незмінними в серцях людей, незалежно від фізичної відстані між ними.
Приспів, у якому ставиться питання про те, чи сумують дерева за опалим листям, аскети за великим містом, або пісня за голосом, розкриває глибину теми втрати та суму. Ці рядки підкреслюють, що втрата та сум - універсальні відчуття, які можуть бути приховані в багатьох формах існування. Водночас зазначається, що телефонні розмови, можливо, єдиний засіб зв'язку на відстані, спотворюють справжню суть відносин, не передаючи повноти емоцій та відчуттів.
Таким чином, пісня виражає сум за втраченими зв'язками та спільним минулим, роздуми про те, як життя розкидає людей по різних куточках світу, залишаючи за собою лише спогади та нездійсненні надії на повернення до тих моментів, коли бути разом було так легко і природно.