У цій пісні виконавець Іван Никитюк розкриває історію про неподілене кохання, втілене в образі річки, що розділяє двох закоханих. Пісня починається з опису краєвиду, де річка, подібно до неспокійної змійки, прокладає свій шлях крізь гори, а на протилежному березі живе дівчина Марічка. Її краса така велична, що затьмарює навіть красу річки, а її усмішка та погляд змушують місцевих хлопців закохуватись.
В наступній частині пісні розповідається про внутрішні почуття героя, який відчуває себе самотнім, блукаючи вечорами вздовж берега. Він втратив свій спокій через кохання до Марічки, що живе на протилежному березі, але не може знайти шлях до неї. Цей образ символізує не лише фізичну, але й емоційну відстань між ними, яку герой не знає як подолати.
Пісня закінчується на оптимістичній ноті, де попри всі перепони та виклики, які створює річка-перешкода, герой вірить, що знайде спосіб дістатись до коханої. Це виражає непохитну надію та віру в силу кохання, що може подолати будь-які труднощі. Історія пісні є водночас і прекрасною, і болісною, відображаючи універсальні теми любові, втрати та надії на щасливе майбутнє.