Пісня "Бачу я ім‘я господи прости" виконавця Володимира Дантеса ніби занурює слухача у вир роздумів про втрату зв'язку з людиною, котра колись була важливою частиною життя. Лирика пісні змальовує картину звичайного дня, коли спекотне сонце липневого дня змушує головного героя згадати про минуле спілкування, яке раптом переривається телефонним дзвінком. Цей дзвінок стає каталізатором для усвідомлення, що відносини з певною особою залишилися у минулому.
Приспів пісні, повторюваний кілька разів, наголошує на тому, що співак "забув" про людину, яка телефонує, і просить її більше не дзвонити. Це може символізувати спробу розірвати зв'язки з минулим, відпустити те, що більше не служить джерелом позитивних емоцій або сенсу.
У другій частині пісні з'являється згадка про жовтень, місяць, який може символізувати зміни або кінець чогось. Слова пісні відображають процес самопізнання та розуміння, що іноді для того, аби полюбити себе, потрібно відмовитися від відносин, які приносять більше шкоди, ніж користі. Цікаво, що у пісні є згадка про тромбон, який "зараз в Польщі", що може додавати легкості та іронії у контекст розставання та забуття.
Загалом, пісня є рефлексією про рух вперед, відпускання минулого та припинення спілкування з тими, хто вже не вписується у теперішнє життя героя. Це нагадування про те, що іноді "забути" - значить звільнити себе від ланцюгів минулого та відкрити двері до нових можливостей.