Пісня GROSU занурює нас у роздуми про складні стосунки між двома людьми, які, здавалося б, мали спільне минуле, але тепер ставлять під сумнів справжність своїх почуттів. В тексті звучить рефлексія про те, чи була між ними справжня любов, чи все звелося лише до звички бути разом. Співак запитує, чи не перетворились їхні почуття на ролі у драматичній виставі, де вогонь у очах погас, а кохання, що колись було спільним, тепер призначене для інших.
Згадується спілкування між колишніми закоханими, що ностальгічно відтворює моменти їхнього минулого, коли вони все ще були разом і щасливі. Ці спогади про часи, коли вони "шукали, знаходили, втрачали" один одного, але врешті-решт "заблукали серед інших людей", викликають питання про те, чи залишилось місце для їхньої любові у сьогоденні, чи вона назавжди залишиться в минулому.
Основна думка пісні крутиться навколо ідеї, що іноді ми можемо плутати звичку з любов'ю, не вміючи відрізнити одне від іншого. Вона ставить під питання автентичність наших відносин і змушує задуматися, чи достатньо лише спогадів та звичок для підтримки справжнього почуття любові. Пісня закликає слухачів замислитись над власними відносинами та відшукати в них істину, яка криється за зовнішніми проявами та звичним порядком речей.