У цій пісні виконавець GROSU ділиться роздумами про складні відносини, які, можливо, втратили свою первісну іскру любові, перетворившись замість цього на звичку. Вона починає з запитання, чи дійсно те, що між ними було, можна назвати любов'ю, чи це лише звичка, звичне спілкування без глибоких почуттів. Іскра в очах погасла, і те, що колись здавалося яскравим вогнем, тепер не горить.
У другій частині пісні згадується спроба відновлення зв'язку, пропозиція випити кави разом, що підкреслює ностальгію по минулим часам і спільним моментам. Виконавиця висловлює тугу за минулим, за тими моментами, коли вони були разом і щасливі. Однак, з часом вони стали чужими один одному, втратили зв'язок, який їх об'єднував.
Пісня знову повертається до рефрену, підкреслюючи ідею, що можливо, все що було між ними – це не любов, а лише звичка. Вона ставить під сумнів справжність їхніх почуттів і роздумує про те, що кохання, яке вони ділили, тепер належить іншим.
Завершальні рядки пісні описують віддаленість, що виникла між ними після розлучення, згадуючи спільні моменти і почуття, які колись їх об'єднували. Пісня замислюється над тим, як люди можуть втратити один одного, заблукавши серед інших людей, і як колишнє кохання перетворюється на щось, що вже не можна відновити.