КилимменЗа Стежки Свої І Двори

У пісні "За стежки свої і двори" гурту КИЛИММЕН виражається глибокий зміст, сповнений ностальгії, болю та надії. Від початку автор звертається до образу свого діда, який, на жаль, не дожив до цього літа, символізуючи втрату та пам'ять про минуле. Вітер, що колихає хвіртку, і поле стають метафорами незмінності природи навпроти людських життів, де біль і час безжально проходять своїм шляхом.

Далі текст пісні відображає картину руйнування і втрат – спалені храми, панування зла, війни, які залишають за собою сім'ї, що сплять поміж ґрунтами, символізуючи смерть. Це сильне зображення втрати, болю землі і народу, який переживає втрати та руйнування.

Проте, у пісні присутній і мотив надії. Згадка про дідову грушу, що розпускає віти, і квітень, коли всі зберуться радіти, символізує відродження, непереможність духу людей, їхнє прагнення до миру, злагоди та краси життя. Картина родини за столом, діти з колядами, що об'єднуються навколо своєї хати, викликає образи спільноти, традицій і зв'язку поколінь.

Повторювані рядки про небо, що горить, і землю, яка болить, але за яку варто боротися, відкривають глибоку прихильність до своєї землі, своєї ідентичності. Це заклик до захисту свого дому, традицій, і, в ширшому сенсі, до збереження миру і гармонії в світі. Пісня виступає як гімн сили духу, що здатний долати будь-які випробування, пам'яті про тих, хто пішов, і віри в майбутнє.