У цій пісні мова йде про непохитну віру в кохання та надію на повернення коханої людини, незважаючи на сумніви з боку оточення. Виконавиця висловлює готовність чекати свого коханого, вірячи в те, що він повернеться до неї, незалежно від обставин, бо він не може не любити її. Ця любов здатна подолати будь-які перепони, навіть ті, що здаються непереборними. Використання образів зливи, вітру та білого снігу символізує непередбачуваність та мінливість життя, але водночас – красу та непереможність справжніх почуттів.
Вона також говорить про те, що незважаючи на можливі розлуки, вона не вірить у них і готова йти за своїм коханим за край світу, бути для нього сонцем і теплом, яке він завжди знайде. Ця частина пісні підкреслює безмежну відданість та бажання бути разом незалежно від обставин.
Заклики до фізичної близькості ("доторкнись, пригорни") і очікування весни як символу оновлення та розтоплення всього зайвого та холодного, що може бути між ними, а також у їхніх серцях, завершують образ повної гармонії та єдності двох закоханих сердець. Пісня є гімном надії, любові та вічного чекання, віра в яке не згасає навіть попри розлуку.