GoaА Як Сурми Засурмили В Похід Виряджала А Багатий Сів На Коня У Лиху Годину

Пісня розповідає про молоду дівчину, яка вирішила не йти заміж за багатого, а обрати своє серце. Вона народилася в середу, що в народній традиції асоціюється з нещастям, але це не лякає героїню. Від початку тексту ми бачимо, що вона цінує внутрішні якості понад матеріальне багатство, відкидаючи багатія з його пропозицією про шовкову постіль та золото на користь простого щастя.

Дівчина виглядає у вікно, сподіваючись на зустріч із коханим, і її мати помічає це. Вона відчуває, що донька закохана, але дівчина не признається у своїх почуттях, замість цього вишиваючи сорочку для свого милого. Цей мотив показує, що вона готова чекати та підтримувати своє кохання, не дивлячись на відстань або час.

Коли багатий вирішує поїхати в похід, він залишається самотнім, адже дівчина відмовляється від його пропозицій та листів, прагнучи залишитися вірною своєму коханому. Вона ждала свого милого, не бажаючи обміняти своє серце на матеріальне багатство.

Пісня закінчується оптимістичними рядками про те, що, незважаючи на усі попередження про лихо та нещастя, пов'язані з днем її народження, дівчина не відчуває страху або жалю. Вона впевнена в своєму виборі та зустрічає майбутнє з вірою в кохання, демонструючи силу внутрішнього духу та важливість справжніх цінностей над матеріальним. Пісня є відображенням ідеї про те, що щастя не купується за гроші, а знаходиться у справжніх почуттях та вірності до них.