Пісня "Бо у нас тут жнива що аж небо палає" у виконанні Alena Omargalieva та Chekson занурює слухача у глибокий і емоційний світ, де військові дії та їх наслідки стають основним фокусом. Ліричний герой звертається до своєї коханої, описуючи зловісну атмосферу, де небо "палає" не від заходу сонця чи краси природи, а від військових дій, що забирають життя та спокій. Повномісяць і зорі в цьому контексті замінені на "злі потвори", символізуючи ворогів, які лише ззовні нагадують людей.
У другому абзаці ліричний герой висловлює свої почуття і побоювання, що можливо, він не повернеться додому. Це вияв любові та відданості, а також розуміння тяжкості та невизначеності свого становища. Він готовий писати про своє кохання, незважаючи на всі обставини, підкреслюючи важливість цих почуттів у контексті війни.
Останні рядки пісні відображають страх і розпач, які відчуває ліричний герой, не знаючи, скільки ще триватиме війна і скільки ще життів буде втрачено. Він звертається до своєї коханої з проханням розуміння та підтримки, адже перед обличчям таких випробувань важливо залишатися сильними та вірити у можливість кращого майбутнього. Питання про "скільки ще" лиха чекає на них і "скільки в нас іще таких, чия труна під кригою" відкриває глибоку рану невизначеності та болю, який війна приносить кожному, хто опинився в її вирі. Пісня є виразом болю, надії, кохання та відчаю, що переплітаються в життях тих, хто зіткнувся з жорстокістю війни.