Пісня "Тече річенька не величенька, скочу перескочу" виконавиці Zlata Ognevich відображає глибоко вкорінені українські традиції та емоційні переживання молодої дівчини, яка чекає на свого коханого. У перших рядках ми бачимо образ занепокоєної дівчини, що задається питанням, чому її коханий не прийшов до неї, коли настав час. Вона розмірковує над можливими причинами його відсутності: чи не мав він коня, чи не знав шляху, чи його мати не дала дозволу на візит.
У відповідь на її занепокоєння, коханий розповідає, що він мав усе необхідне для їхньої зустрічі: і коня, і знання шляху, і дозвіл матері. Однак, найменша сестра хлопця, через дитячу злість або пустощі, сховала сідло, що стало перешкодою на його шляху. Такий поворот подій підкреслює сімейні зв'язки та втручання рідних у особисте життя молодих людей.
Проте, старша сестра знаходить сідло і допомагає брату, підтримуючи його бажання зустрітися з коханою. Це акцентує на важливості підтримки в сім'ї та здатності до компромісів і допомоги один одному у важливі моменти життя.
Останні рядки пісні розкривають бажання дівчини вирішувати свою долю самостійно, виходячи з власних почуттів і переваг. Це висловлювання її волі та незалежності, а також заклик до батьків прийняти її вибір. Пісня переплітає особисті переживання з ширшими темами сімейних стосунків, традицій та сучасної ідентичності.