У цій пісні ZLATA OGNEVICH звертається до мотивів народної творчості, використовуючи образи і ситуації, знайомі українському фольклору. Пісня починається з питання дівчини до коханого, чому він не прийшов до неї, коли настав час – коли зійшов місяць. Вона пропонує кілька причин, які могли його затримати: відсутність коня, незнання дороги, чи заборона матері. Ці рядки відображають глибоку тривогу та надію на зустріч.
У відповідь коханий пояснює, що у нього була можливість прийти – він мав коня, знав дорогу, і мати не противилася. Однак перешкодою стала його найменша сестра, яка сховала сідельце, необхідне для їзди. Така перепона вказує на дитячу непослух та її наслідки для дорослих.
Наступні рядки розповідають про те, як старша сестра знаходить сідельце і пропонує братові поспішити до дівчини, яка його чекає. Це момент виправлення помилок і показник сімейної підтримки у важливий момент.
Остання частина пісні звертається до матері з проханням віддати дівчину заміж за того, кого вона сама вибере. Це акцент на праві особистого вибору у питанні шлюбу, що важливе для сучасної аудиторії, незважаючи на використання традиційних образів. Завершується пісня повторенням питання, чому коханий не прийшов, що наголошує на невпевненості та очікуванні любові. Таким чином, пісня виражає поєднання традиційних та сучасних поглядів на любов, відносини та сімейні цінності.